Продовжуємо роздумувати, які саме знаки Бог подавав обраному народові, щоб через них могли пізнати Христа Спасителя і прийняти Його навчання.
У Старому Завіті люди жили згідно справедливості „око за око, зуб за зуб“. Цей закон стримував людей від ще більшого зла один до одного, бо передбачав ще більше покарання за завдану шкоду. Людина знала закон, його значення і коли порушувала його, то була винною. Тоді вона приносила жертву і очищувалася. Це все відбувалося більше на зовнішньому рівні. Тому пророки, які були вістунами Божими, постійно наголошували, що очищати потрібно не лише себе, а й серце, тобто душу, — воно має бути чистим.
Також і єврейський народ жив за такою формулою: дотримання закону — це благословення від Бога, а переступ закону — прокляття.
Проте з часом Бог подає події, якими показує, що інколи і праведник може безневинно терпіти. Це, наприклад, праведний Йов. Цим Бог підводить людей до того, щоб вони могли сприйняти закон любові. А пізніше цим праведником буде Ісус Христос.
Святе Письмо відкриває Божу педагогіки також і через прообрази. Усі події Старого Завіту мають своє спрямування до Христа. До Нього Бог веде вибраний народ та все людство. Саме в такому напрямі варто відчитувати тексти Старого Завіту, щоб його зрозуміти.
Прообрази подають також символи для духовно-морального виховання. Авраам та Ісаак: любов — це готовність іти на жертву. Яків та Ісав (йдеться про сон Якова): батьківське благословення має велике значення. Йосиф і брати (коли продають Йосифа в рабство): в житті треба вміти прощати.
Роздумавши над цим усім, можемо зрозуміти, що Бог, подаючи ці різні прообрази в Старому Завіті приводить людей до того, щоб вони могли сприйняти закон любові та дійти до усвідомлення, чому інколи і праведник може базневинно терпіти. А цим праведником врешті є сам Господь — Ісус Христос.
